Главная 
 Каталог 
 Софт 
 Информация 
 Прайсы 
 Рейтинг 
 Форум 
 Нормативы 
 Доска объявлений 
 Периодика 

ДБН
ДСТУ
ГОСТ
СНиП

Быстро и удобно
Добавить:
· объявление
· прайс-лист
· предприятие в каталог
Предложить:
· тендер
· аукцион
· пресс-релиз [vip]
· новость [vip]
· семинар [vip]
· конференцию [vip]

Пошук по сайту

Авторизація
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
  Забули свій пароль?
  Реєстрація


Статьи


C-ПОРТАЛ

ДСТУ Б В.2.7-90-99. Вапно будівельне. Технічні умови


Пользовательского поиска
  Документ в разделах
· ДСТУ (Державні стандарти України - Государственные стандарты Украины)

скачать ДСТУ Б В.2.7-90-99. Вапно будівельне. Технічні умови
скачать ДСТУ Б В.2.7-90-99. Вапно будівельне. Технічні умови (часть 1)
скачать ДСТУ Б В.2.7-90-99. Вапно будівельне. Технічні умови (часть 2)

  ДСТУ Б В.2.7-90-99. Вапно будівельне. Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-90-99

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Будівельні матеріали
Вапно будівельне
Технічні умови

Видання офіційне

Держбуд України
Київ 1999

ДСТУ Б В.2.7-90-99

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНИЙ
Технічним комітетом із стандартизації «Будівельні матеріали»
2 ВНЕСЕНИЙ
Відділом будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів
та механізації Держбуду України

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ТА ВВЕДЕННИЙ В ДІЮ
Наказом Держбуду України від 22.06.99 № 150
4 ВВЕДЕНИЙ ВПЕРШЕ

З введенням цього стандарту на території України припиняють дію:

ГОСТ 9179-77 «Известь строительная. Технические условия»
ГОСТ 22688-77 «Известь строительная. Методы испытаний»

ДСТУ Б В.2.7-90-99

ЗМІСТ

1 Галузь використання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1
2 Нормативні посилання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1
3 Класифікація. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
4 Технічні вимоги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
5 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
6 Правила приймання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
7 Методи контролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . 7
8 Транспортування і зберігання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
9 Гарантії виготовлювача . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . 16
Додаток А
Форма журналу приймального контролю вапна. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Додаток Б
Тиск водяної пари над насиченим розчином NаС1
в залежності від температури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
Додаток В
Маса 1 мл С02 в залежності від температури
і атмосферного тиску . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

ДСТУ Б В.2.7-90-99

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Будівельні матеріали

Вапно будівельне

Технічні умови

Строительные материалы
Известь строительная
Технические условия

Вuildіng materials
Building lime
Sрєsifications

Чиннии від 2000-01 01
1 Галузь використання

Цей стандарт поширюється на будівельне вапно (далі вапно) що с продутом випалу карбонатних порід або суміші цього продукту з мінеральними добавками
Вапно застосовується для приготування будівельних розічинів бетонних та сухих розчинових сумішей в’яжучих матеріалів, для виконання опоряджувальних робіт у виробництві будівельних виробів і деталей
Вимоги, що викладені в 4.3;4.4; 4.5;4. 6: 4. 9; 5; 6 і 7 є обов’язковими
Стандарт придатний для цілей сертифікації.


2 Нормативні посилання

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

 

ДСТУ Б В.2.7-46-96 Будівельні матеріали. Цементи загальнобудівельного
призначення. Технічні умови
ГОСТ 28507-90 Обувь специальная кожаная для защиты от механических воздействий. Общие технические
условия
ДБН В.1.4-2.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих
випромінювань природних радіонуклідів у будівництві.
Типові документи
ДБН В.1.4-1.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих ви-
промінювань природних радіонуклідів у будівництві.
Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні
ДБН В.1.4-2.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих ви-
промінювань природних радіонуклідів у будівництві.
Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об’єк-
тів будівництва
ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ, Пожарная безопасность. Общие требования.
ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования
к воздуху рабочей зоны.
ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие
требования безопасности.
ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Электробезопасность.
Общие требования и номенклатура видов защиты
ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ.Оборудование производственное.
Общие требования безопасности.
ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. Процессы производственные.
Общие требования безопасности.
ГОСТ 12.3.009-76 ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие
требования безопасности.
ГОСТ 12.4.013-85 ССБТ.Очки защитные. Общие технические условия.
ГОСТ 12.4.021-75 ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования
ГОСТ 12.4.028-76 ССБТ. Респираторы ШБ-1”Лепесток”. Технические
условия
ГОСТ 12.4.133-83 ССБТ. Средства индивидуальной защиты рук.
Перчатки камерные. Общие технические требования
ГОСТ 83-79 Натрий углекислый. Технические условия.
ГОСТ 310.1-76 Цементы. Методы испытаний. Общие положения.
ГОСТ 310.3-76 Цементы. Методы определения нормальной густоты
ГОСТ 310.4-81 Цементы. Методы определения предела прочности
при изгибе и сжатии
ГОСТ 2226-88 Мешки бумажные. Технические условия
ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль
за качеством
ГОСТ 3118-77 Кислота соляная. Технические условия
ГОСТ 3760-79 Аммиак водный. Технические условия
ГОСТ 3773-72 Аммоний хлористый. Технические условия
ГОСТ 4233-77 Натрий хлористый. Технические условия
ГОСТ 4234-77 Калий хлористый. Технические условия
ГОСТ 5833-75 Сахароза Технические условия
ГОСТ 6613-86 Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками.
Технические условия
ГОСТ 10652-73 Соль динатриевая этилендиамин-N, N, N’,N’.
тетрауксусной кислоты, 2-водная (трилон-Б)
ГОСТ 14192-77 Маркировка грузов
ГОСТ 17299-78 Спирт этиловый технический. Технические условия
ГОСТ 24363-80 Калия гидроокись. Технические условия
ГОСТ 27574-87 Костюмы женские для защиты от общих производственных загрязнений и механических
воздействий, Технические условия
ГОСТ 27575-87 Костюмы мужские для защиты от общих производственных загрязнений и механических
воздействий. Технические условия
ГОСТ 28507-90 Обувь специальная кожаная для защиты от механических воздействий. Общие технические
Условия


ДСТУ Б.В.2.7-90-99 С.3

З Класифікація

З.1 Вапно в залежності від умов тверднення поділяється на повітряне (ВП), яке в замішаному водою стані твердне та зберігає набрану міцність у виробах і матеріалах у повітряно-сухих умовах, і на гідравлічне (ВГ), яке зберігає такі властивості як на повітрі, так і у воді.
3.2 Повітряне вапно в залежності від вмісту в ньому оксидів кальцію і магнію поділяється на кальцієве, магнезіальне і доломітове.
3.3 Повітряне вапно поділяється на негашене і гідратне (гашене).
3.4 Гідравлічне вапно поділяється на слабогідравлічне і сильногідравлічне.
3.5 За фракційним складом вапно поділяється на грудкове, подрібнене (з розмірами кусків не більше 20 мм) і порошкоподібне.
3.6 Порошкоподібне вапно, що отримується шляхом помелу або гідратації грудкового вапна, поділяється на вапно з добавками і вапно без добавок
3.7 В залежності від складу і якості вапно поділяється на сор ти, що наводяться у таблиці 1.


Таблиця 1

Вид вапна Сорт
Вапно негашене без добавок 1,2 і 3
Вапно негашене порошкоподібне з добавками 1 і 2
Вапно гідратне (гашене) з добавками і без добавок
1 і 2

З.8 Умовне позначення вапна при замовленні повинно складатися з літерного позначення виду вапна в залежності від умов тверднення, індексу гашення вапна, сорту вапна та позначення даного стандарту.
Приклад умовного позначення вапна повітряного, швидкого гашення, першого сорту:
ВП-А-1 ДСТУ Б В.2.7-90-99
4 Технічні вимоги
4 1 Вапно повинне відповідати обов'язковим вимогам цього стандарту та замовленню на постачання і виготовлятися за технологічним регламен¬том, затвердженим підприємством-виготовлювачем.
4.2 В залежності від тривалості гашення вапно поділяється на види, що наводяться у таблиці 2.
Таблиця 2

Вид вапна Індекс часу гашення Тривалість гашення, хв.
Швидкого гашення А До 8
Середнього гашення Б До 25
Повільного гашення В Понад 25

4.3 Ступінь дисперсності порошкоподібного повітряного вапна і гідравлічного повинен бути таким, щоб при просіюванні через сито з сітками № 02 і № 008 за ГОСТ 6613 проходило відповідно не менше 98,5 і 85 % маси проби, що просіювалася.
4.4 Вапно повинне витримувати випробування на рівномірність зміни об'єму.


ДСТУ Б.В.2.7-90-99 С.4

4.5 Вимоги до повітряного вапна

4.5.1 Повітряне вапно повинне відповідати вимогам, наведеним у таблиці 3.

Таблиця З У % за масою

Найменування
показників

Негашене вапно
Гідратне вапно сортів
Кальцієве вапно сортів магнезіальне та доломітове вапно сортів
1 2 3 1 2 3 1 2
Активні СаО+МgО, не менше:
без добавок 90 80 70 85 75 65 67 60
з добавками 65 55 - 60 50 - 50 40
Активний МgО, не
більше: 5 5 5 20(40) 20(40) 20(40) - -
СО2, не більше:
без добавок 3 5 7 5 8 11 3 5
з добавками 4 6 - 6 9 - 2 4
Непогашені зерна, не більше: 7 11 14 10 15 20 - -
Примітка 1. У дужках наведені показники для доломітового вапна.
Примітка 2. Мінеральні добавки вводяться у вапно у таких кількостях, щоб
дотримувались вимоги до вмісту активних СаО+МgО.
Примітка 3. Для кальцієвого вапна 3 сорту, що використовується для
технологічних цілей, допускається вміст непогашених зерен до
20%
Примітка 4. СО2 у вапні з добавками визначають газооб'ємним способом

4.5.2 Вологість гідратного вапна не повинна перевищувати 5%..
4.5.3 Вміст гідратної води у негашеному вапні не повинен бути більшим ніж 2 %.
4.5.4 Якщо за окремими показниками вапно може бути віднесене до різних сортів, то сорт його визначається за значенням показника, що відповідає нижчому сорту.

4.6 Вимоги до гідравлічного вапна

4.6 1 Границя міцності зразків гідравлічного вапна у віці 28 діб повинна відповідати значенням, наведеним у таблиці 4.

Таблиця 4
Вид вапна Значення границі міцності зразків, МПа(кгс/см2)
при стиску при вигині
Слабогідравлічне 1,7(17,0) 0,4(4,0)
Сильногідравлічне 5,0 (50,0) 1,0(10,0)

4.6 2 За хімічним складом гідравлічне вапно повинне відповідати вимогам, наведеним у таблиці 5.

Таблиця 5
Хімічний склад Вміст для вапна, % за масою
слабогідравлічного сильногідравлічного
Активні СаО+МgО: не більше
65 40
не менше
40 5
Активний МgО, не більше 6 6
СО2, не більше 6 5


ДСТУ Б.В.2.7-90-99 С.5

4 6.3 Якщо за окремими показниками гідравлічне вапно може бути віднесене до різних видів, то вид його визначається за границею міцності при стиску.
4 7 Матеріали для виробництва вапна - карбонатні породи, мінеральні добавки (шлаки гранульовані доменні або електротермофосфорні, активні мінеральні добавки, кварцові піски) повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів на них
Допускається застосовувати у виробництві вапна інші матеріали, які відповідають вимогам чинних нормативних докуменгів та забезпечують отримання вапна, яке задовольняє вимоги цього стандарту.

4.8 Пакування

4.8.1 Грудкове, подрібнене та порошкоподібне вапно може, відвантажуватись навалом, а подрібнене і порошкоподібне - і упакованим у паперові мішки за ГОСТ 2226 або поліетиленові пакети чи мішки. Допус¬кається застосовувати мішки або пакети із паперу чи інших синтетичних матеріалів, які забезпечують збереження продукції.
4.8.2 Маса нетто окремого пакета з вапном може бути від 1 до 10 кг, а мішка - понад 10 і до 50 кг. Відхилення від номінального значення маси вапна у пакеті чи мішку має не перевищувати 1 %.
4 8.3 Пакети з вапном укладають у паперові мішки за ГОСТ 2226 або поліетиленові мішки чи мішки імпортного виробництва
4.8.4 Маса брутто мішка з упакованими пакетами, як правило, не повинна перевищувати 51 кг.

4.9 Маркування

Маркування наносять способом друку або штампуванням на зовніш¬ню поверхню кожного пакета або мішка з вапном у будь-якій його час¬тині.Воно повинне бути чітким і містити:
- найменування або товарний знак та адресу підприємства-виготов¬лювача;
- найменування продукції;
- вид та сорт вапна;
- середню масу нетто пакета чи мішка;
- кількість пакетів у мішку;
-маніпуляційний знак "Берегти від вологи" за ГОСТ 14192.
5 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища

5.1 Вапно і сировина, що застосовується у його виробництві, відно¬сяться до речовин малонебезпечних згідно з класифікацією за ГОС1 12.1.007. Вапняний пил виявляє фіброгенну і шкіроподразливу дію.
5.2 Вапно як без добавок, так і з мінеральними добавками є пожежо-і вибухобезпечною речовиною, не утворює токсичних сполук у повітря¬ному середовищі і стічних водах у присутності інших речовин. У сгічних водах дає слаболужну реакцію.
5.3 Сировина і мінеральні добавки, що використовуються для ви¬робництва вапна, за радіаційною безпекою повинні відповідати вимогам ДБН В 1.4-0.01, ДБН В. 1.4-0 02, ДБН В. 1.4-1.01, ДБН В. 1.4-2 01.
Ефективна питома активність природних радіонуклідів у вапні не повинна перевищувати 370 Бк/кт.
5 4 Гранично допустима концентрація вапняного пилу в повітрі робо¬чої зони повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.
5.5 При виробництві вапна працюючі повинні забезпечуватись спецодягом за ГОСТ 27574 і ГОСТ 27575, спецвзуттям за ГОСТ 12.4.164, захисними окулярами за ГОСТ 12.4.013, рукавицями за ГОСТ 12.4.133, респіраторами ШБ-1 "Лепесток" - за ГОСТ 12. 4.028.
Можливе використання засобів індивідуального захисту імпортного виробництва за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працю¬ючих.
5 6 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення за ГОСТ 12.4.021 та СНіП 2.04.05, освітлення за СНіП 11-4, водопровідною системою та каналі¬зацією -за. СНіП 2.04.01, питною водою - за ГОСТ 2874, побутовими приміщеннями - за СНіП 2.09.04.
5 7 Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 і СН № 4088.
5 8 У виробничих приміщеннях необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки у відповідності з ГОСТ 12.1.004 та електробезпеки за ГОСТ 12.1.019.
5 9 Рівні вмісту шкідливих речовин у викидах вентиляційних установок повинні відповідати вимогам СН-245 і СП № 4946.

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.6

5 10 Технологічні стічні води скидаються в каналізацію відповідно до вимог СапПіН № 4630.
5 11 Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відпо¬відати вимогам ГОСТ 12.2 003, ГОСТ 12.3.002 і СП № 1042.
5 12 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009 і СНіП ІІІ-4.
6 Правила приймання

6 1 Вапно приймається і контролюється партіямию. За партію вважа¬ється добовий виробіток вапна одного виду і сорту
6 2 Кількість відвантаженого вапна визначається за масою шляхом зважування в транспортних засобах на залізничних і автомобільних вагах.
6 3 Виготовлювач здійснює приймання і паспортизацію вапна та визначає його вид і сорт на підставі заводського технічного контролю виробництва і даних приймальних випробувань.
6 4 Кожна партія вапна підлягає приймальним випробуванням за показниками якості:
а) час гашення вапна;
б) рівномірність зміни об'єму;
в) ступінь дисперсності;
г) вміст активних СаО+Мg0,
д) вміст активного Мg0;
е) вміст С02,
ж) вміст непогашених зерен для повітряного вапна;
й) вологість гідратного вапна;
к) вміст гідратної води у негашеному вапні,
л) границя міцності при стиску та вигині для гідравлічною вапна.
6.5 Технологічний контроль виробництва вапна здійснюють відповід¬но до вимог технологічного регламенту виготовлювача.
б.б Для проведення приймальних випробувань від кожної партії вапна відбирають пробу загальною масою для грудкового і подрібненого вапна 20 кг. для порошкоподібного - 10 кг.

6.7 Порядок відбору проб

6.7.1 Загальну пробу складають не менше ніж із восьми разових проб, відібраних через рівні проміжки часу і однакової маси при виготовленні партії вапна
6.7.2 Проби грудкового і подрібненого вапна відбирають із транс¬портних засобів подачі їх на склад готової продукції. Загальні проби цих видів вапна подрібнюють до розміру кусків не більше 10 мм.
6.7.3 Проби порошкоподібного вапна відбирають від кожного ломельного агрегату чи гідратора, що працюють в один силос.
6.7.4 Для контрольних перевірок споживачем якості вапна, відванта¬женого наватом у вагонах, пробу відбирають рівними частинами із кожно¬го вагона; відвантаженого автомобільним транспортом - рівними час¬тинами від кожних ЗО т; упакованою - із 10 мішків або пакетів, відібраних випадковим чином від кожної партії.
6.7.5 Із відібраних за 6.7.1, 6.7.2, 6.7.3, 6.7.4 разових проб шляхом старанного перемішування і квартування складають загальну пробу вапна, яку ділять на дві частини. Одну з них використовують для приймальних чи контрольних випробувань вапна. Другу - поміщають у герметично за¬критий посуд і зберігають у сухому приміщенні на випадок проведення повторних випробувань.
6. 8 Маркування проб вапна та протокол відбору проб повинні міс¬тити:
- найменування підприємства - виготовлювача;
- позначення проби вапна,
- місце і дату відбору проб:
- посаду і прізвище осіб, які відбирали проби
6 9 Результати приймальних випробувань вапна заносяться до журна¬лу за формою додатка А.

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.7

6.10 При незадовільних результатах випробувань хоча б за одним із показників, що наведені у 6.4, проводять повторні випробування за цим показником. Результати повторних випробувань є остаточними для вста¬новлення виду і сорту вапна.
6.11 На кожну партію вапна або її частину, що відвантажується спо¬живачу, повинен видаватися документ про якість, у якому наводяться:
- найменування чи товарний знак підприсмсгва-виготовлювача та його адреса;
- умовне позначення вапна;
- номер партії і дата виготовлення;
- кількість вапна що відвантажується;
- результати випробувань вапна;

- відомості про наявність вид і кількість мінеральних добавок у вапні;

- позначення даного стандарту.

6.1.2 Споживач має право проводити контрольну перевірку якості вап¬на згідно з вимогами даного стандарту.
7 Мегоди контролю
7. 1 Загальні положення
7.1.1 При хімічному аналізі вапна повинні застосовуватись реактиви хімічно чисті (х. ч ) і чисті для аналізу (ч. д. а), дистильована вода беззольні фільтри що відповідають нормативніи документації
7.1.2 Підготовка проб
7.1.2.1 Із грудкового вапна
Із проби вапна відібраного згідно з 6.7.2;. б. 7. 4 і подрібненого до розміру грудок не більше 10 мм квартуванням відбирають 1 кг для визна¬чення вмісту непогашених зерен і пробу масою 500 г. Цю пробу подріб нюють до повного проходження через сітку № 09 за ГОСТ 6613 старанно перемішують потім квартуванням відбирають приблизно 150 г розти¬рають до повного проходження через сітку № 008 за ГОСТ 66 13 і кладуть у герметично закриту посудину використовують для проведения випробуввнь передбачених цим стандартом.
7. 1. 2. З Із порошкоподібного вапна
Для хімічного аналізу проби вапна, відібраної згідно з 6. 7. 3, 6.7.4 або 6.7.5, квартуванням відбирають пробу масою 40 г розтирають у ступці до повного проходження через сітку № 008 за ГОСТ 6613 і кладуть у гер¬метично закриту посудину.
Ст упінь дисперсності, вологість, температуру і час гашення, міцність і рівномірність зміни об’єму визначають безпосередньо із проби відібраної за 6.7.2, 6.7.3 і 6.7.4.
7.1.3 Зважування наважок повинно виконуватись: для хімічного ана лізу та аналітичних вагах з точністю до ±0, 0002 і д ля інших визначень - на технічних вагах з точністю до +0, 01 г.
7. 1. 4 Титр розчину встановлюють за трьома паралельними пробами і визначають як середнє арифметичне отриманих результатів.
7. 1. 5 Визначення показників якості вапна (крім границь міцності) про¬водять паралельно на двох наважках (пробах). За остаточний результат випробувань приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, допустимі розбіжності між якими не повинні перевищувати величин, %:

- сума активних СаО+Мg0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 0,6
- активний СаО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . 0,4
- активний Мg0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . 0,3
- діоксид вуглецю С02 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 0,2
- решта показників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 0,5
Підрахунок результатів аналізу виконують з точністю до 0,01%.
7 1 6 Концентрацію розведених кислот у окремих випадках виража¬ють як відношення об’єму кислоти до об’єму води. Наприклад, розчин соляної кислоти І : З означає, що один об'єм соляної кислоти густиною 1,19 розведений трьома такими самими об'ємами води.

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.8

7.2 Визначення температури і часу гашення вапна

Для визначення температури та часу гашення вапна використовують побутовий термос місткістю 500 мл. Масу наважки вапна G в грамах роз¬раховують за формулою

1000
G= ---------- ( I )
A
де А - вміст активних оксидів кальцію і магнію у вапні , %.

Наважку вапна G висипають у термос, вливають ТУДИ 25 мл води з температурою 20 град.С і швидко перемішують дерев’ яною відполірованою паличкою. Термос закривають корком із щільно встановленим в ньому термометром на 100 град. С з поділкою 1 град. С і залишають у спокої. Ртутна ку лька термометра повинна бути повністю занурена у суміш, що реагує. Відлік температури суміші проводять через кожну хвилину, починаючи з моменту добавлення води. Визначення вважається закінченим, коли протягом 4 хвилин температура підвищується не більше ніж на 1 град. С.
Допускається при проведенні випробувань замість термосу застосовувати термоізольовану скляну ємкісгь, яка забезпечує дотримання передба¬чених цим стандартом умов випробування.
За час гашення приймають час з моменту добавлення води до початку періоду, коли збільшення температури не перевищує 0,25 град. С за хвилину.

7.3 Визначення ступеня дисперсності порошкоподібного вапна

Наважку масою 50 г, попередньо висушену при температурі 105-110 град. С до постійної маси, просіюють через сита з сітками № 02 і № 008. Просію¬вання вважають закінченим якщо при контрольному просіюванні протя¬гом 1 хвилини через вказані сита проходить не більше 0,1 г вапна. Ступінь дисперсності D у відсотках вираховують за формулою

m
D = ----------- 100 , ( 2 )
50

де m - залишок на ситі, г.

7.4 Визначення рівномірності зміни об'єму вапна

Рівномірність зміни об'єму вапна визначають за ГОСТ 310. 3 - з такими змінами. Зразки-коржики готують із суміші вапна і портландцементу (за ДСТУ Б В.2.7-46). Наважку вапна масою 30-40 г замішують водою до консистенції тіста і охолоджують до температури 25-30 град. С, потім добавля¬ють 30-40 г цементу будь-якої марки, доливають воду і перемішують до утворення тіста нормальної густоти. За нормальну густоту тіста прийма¬ється така його консистенція, при якій пестик приладу Віка, занурений у заповнене тістом кільце, не доходить до пластини 7-11 мм. Форма і розміри кільця повинні відповідати вказаним на рисунку 1.


ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.9

Отримане тісто ділять на 2 рівні частини для приготування коржиків завтовшки 0,7-0,8 см і діаметром 6-7 см.
Коржики витримують у ванні з гідравлічним затвором протягом 24±2 год. Потім разом з пластиною переносять у бачок на решітку для пропарю¬вання, розташовану на відстані не менше 3 см нижче рівня води.
Воду у бачку доводять до кипіння, яке підтримують протягом 2 год. Через годину зразки оглядають. Якщо виявляються ознаки нерівномірності зміни об'єму, то випробування припиняють.
Вапно вважається таким, що витримало випробування на рівномір¬ність зміни об'єму, якщо на поверхні коржиків не виявлено радіальних тріщин, що доходять до країв, або сітки дрібних тріщин, а також яких-небудь скривлень, збільшення об'єму і утворення неміцної пухкої структури коржиків.

7.5 Визначення сумарного вмісту активних оксидів кальцію і магнію у кальцієвому вапні.

7.5.1 Реактиви і розвични, які застосовуються:

- соляна кислота за ГОСТ 3118, І н розчин, готують таким чином:

85 мл соляної кислоти густиною 1,19 розводять дистильованою водою до 1 л і старанно перемішують.
Титр 1 Н розчину соляної кислоти встановлюють по вуглекислому безводному натрію згідно з ГОСТ 83,
попередньо висушеним при температурі 250-270 град.С до постійної маси протягом 1-1,5 год.
Наважку вуглекислого нагрію в 1 г поміщають у конічну колбу місткістю 250 мл і розчиняють дистильованою водою до 80-100 мл. Отриманий розчин титрують установлюваним 1Н розчином соляної кислоти, титр якого визначається в присутності метилового оранжевого індикатора за ТУ 6-09-51 71-84 (0,1%-вий розчин) до переходу жовтого забарвлення розчину у оранжево-рожеве.
Титр 1Н розчину соляної кислоти Т , виражений у грамах СаО, вираховують за формулою
СаО

0,02804 Q
Т = ---------------- , ( 3 )
СаО 0,053 V

де 0,02804 - кількість оксиду кальцію, що відповідає 1 мл точно 1Н розчину соляної кислоти, г,
0,053 - кількість вуглекислого натрію, що відповідає 1мл точно 1Н розчину соляної кислоти, г,
Q - маса наважки вуглекислого натрію, г;
V - об'єм 1Н розчину соляної кислоти, що витрачений на титрування, мл,
- фенолфталеїн (індикатор) за ТУ 6 09-5360-87, 1%-вий спиртовий розчин.


ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.10

Проведеня аналізу

Наважку масою 1 г поміщають в конічну колбу місткістю 250 мл. наливають 150 мл дистильованої води, добавляють 3-5 скляних бус або оплавлених скляних паличок завдовжки 5-7 мм, закривають скляною воронкою або годинниковим склом і нагрівають 5-7 хв до температури кипіння. Розчин охолоджують до температури 20-30 град. С, промивають стінки колби і скляну воронку (або годинникове скло) кип'яченою дистильованою водою, добавляють 2-3 краплі 1%-вого спиртового розчину фенолфталеїну і титрують при постійному збовтуванні 1Н розчином соляної кислоти до повного знебарвлення розчину. Титрування вважають закінченим, якщо протягом 8 хв при періодичному збовтуванні розчин залишиться безбарвним.
Титрування необхідно проводити повільно, добавляючи кислоту краплями
Вміст активних оксидів кальцію і магнію А у відсотках для негашеного вапна вираховують за формулою
VT
CaO
A = ------------------ 100, ( 4 )
Q

де V ~ об'єм розчину 1Н соляної кислоти, який витрачений на титрування, мл;
ТсаО - титр 1Н розчину сочяної кислоти, виражений у грамах СаО,
Q - маса наважки вапна, г
Вміст активних оксидів кальцію і магнію А у відсотках для гідратного вапна вираховують за формучою

 

V T
CaO
А = -------------------- 100, ( 5 )
Q ( 100-W)

де W - вологість гідратного вапна в %, що визначена за 7.10.

7.6 Визначення сумарного вмісту активних оксидів кальцію і магнію в магнезіальному, доломітовому і гідравлічному вапні.

7.6 1 Реактиви і розчини, що застосовуються:
- аміачний буферний розчин готують таким чином: 67,5 г хлористого амонію за ГОСТ 3773
розчиняють в 200 мл дистильованої води, фільтрують, додають 570 мл 25%-вого розчину аміака за
ГОСТ 3760, доливають до 1 л водою і добре перемішують.
- кислотний хром темно-синій (індикатор) за ТУ 6-09-3970-75, 0,5%-вий розчин готують таким
чином 0,5 г індикатора хром темно-синього розчиняють у 10 мл аміачного буферного розчину і
розводять до 100 мл технічним етиловим спиртом за ГОСТ 17299 трилон Б за ГОСТ 10652, 0,1Н
розчин (двонатрієва сіль етилендіамінотетраоцтової кислоги) готують таким чином: 19 г трилону Б
роз¬чиняють у мірній колбі в 300-400 мл дистильованої води при незначному нагріванні. Якщо розчин
буде каламутним, то його фільтрують, потім доливають до 1 л водою і добре перемішують. Для
встановлення титру трилону Б приливають із бюретки 20 мл 0,1Н титрованого розчину
сірчанокислого магнію, приготовленого із фіксаналу, в конічну колбу місткістю 250-300 мл,
розводять розчин до 100 мл водою, нагрівають до 60-70 град. С, доливають 15 мл
аміачного буферного розчину і 5-7 крапель кислотного хром темно-синього (індикатора) і титрують
1Н розчином трилону Б при інтенсивному перемішуванні до переходу від червоного забарвлення
розчину до стійкого синьо-бузкового або синього із зеленуватим відгінком.

Титр 0,1Н розчину трилону Б ТмgО виражений в грамах Мg0, вираховують за формулою

20 x 0,002016
T MgO = ----------------------- , ( 6 )
V

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.11

де V - об'єм 0,1 Н розчину трилону Б, використаного на титрування 20 мл 0,1 Н розчину сірчанокислого магнію, мл;
- 0,002016 - кількість оксиду магнію, яка відповідає 1 мл точно 1Н розчину трилону Б, г;
калію гідрооксид за ГОСТ 24363, 20%-вий розчин, зберігають у поліетиленовому посуді;
-флуорексон (індикатор) за ТУ 6-09-1368-78, суха суміш, готують таким чином: 1 г флуорексону старанно розтирають у ступці з 99 г безвод¬ного хлористого калію за ГОСТ 4234. Індикаторну суміш зберігають у посуді з притертою кришкою у гемному місці;
- триетаноламін за ТУ 6-09-2448-79, водний розчин 1:4:
сахароза за ГОСТ 5833, 10%-вий розчин;
-фенолфталеїн (індикатор) за ТУ 6-09-5360-87, 1% -ний спиртовий розчин;
- соляна кислота за ГОСТ 3118, 1Н титрований розчин.

7.6.2 Проведения аналізу
7.6.2.1 Визначення вмісту активного оксиду кальцію сахаратним методом.
0,25 г вапна поміщають у конічну колбу місткістю 500 мл, добавляють 50 мл розчину сахарози і добре збовтують протягом 15 хв.
Для ліпшого перемішування у колбу попередньо поміщають 3-5 скля¬них бусин або оплавлених скляних паличок завдовжки 5-7 мм. Потім добав¬ляють 2-3 краплі фенол4фталеїну і титрують 1Н розчином соляної кислоти. Титрування виконують по одній краплі до першого зникнення рожевого забарвлення. Кількість активного оксиду кальцію АІ у відсотках вираховують за формулою

V T
CaO
A1 = ------------------- 100, ( 7 )

G
де V - об'єм 1Н розчину соляної кисло ги, використаний на титування, мл;
ТсаО - титр 1Н розчину соляної кислоти, виражений у грамах СаО;
G - маса наважки вапна, г.
7.6.2.2 Визначення вмісгу активного оксиду магнію трилонометричним методом

Наважку вапна 0,5 г поміщають у склянку місткістю 200-250 мл, змо¬чують його водою і додають ЗО мл 1Н розчину соляної кислоти. Склянку закривають годинниковим склом і нагрівають протягом 10 хв до температури кипіння, потім годинникове скло обполіскують дистильованою водою і після охолодження розчин переливають у мірну колбу місткістю 250 мл, доливають дистильованою водою до мітки і старанно перемішують. Після відстоювання відбирають піпеткою 50 мл розчину, переносять у конічну колбу місткістю 250 мл і добавляють 50 мл дистильованої води, 5-10 мл аміачного буферного розчину, 5-7 крапель кислотного хром темно-синього індикатора і титрують при сильному збовтуванні 0,1Н розчином трилону Б до переходу червоного забарвлення розчину у синьо-зелене або синє.
Після закінчення титрування відмічають об'єм VІ використаного трилону Б в мілілітрах. Із цієї ж мірної колби відбирають 25 мл розчину в конічну колбу місткістю 250 мл, доливають 100 мл дистильованої води і перемішують. Після цього добавляють 3 мл триетаноламіну, 25 мл 20%-вого розчину їдкого калію і знову перемішують. Через 1 -2 хв добавляють на кінці шпателя флуоресксон і титрують розчином трилону Б до переходу флуоресцію¬ючого рожево-зеленого забарвлення розчину до стійкого рожевого при спостереженні на чорному фоні. Відмічають об'єм V2 використаного розчину трилону Б у мілілітрах.

Вміст активного оксиду магнію А2 у відсотках вираховують за формулою

( V1 - V2 ) T х 5
MgO
A2 = ------------------------------ 100, ( 8 )

G

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.12

де V1 - об'єм 0,1Н розчину трилону Б, використаного на титрування
СаО+МgО, мл;

V2 - об'єм 0,1 Н розчину трилону Б, використаної о на титрування СаО, мл;

ТмgO - титр 0,1 Н розчину трилону Б, виражений у грамах Мg0;

5 - коефіцієнт, що враховує визначення Mg0 в аліквотній частині
розчину;
G - маса наважки вапна, г.

Вміст активних оксидів кальцію і магнію А у відсотках визначається, як сума величин (А1+А2).

7.7 Визначення вмісту СО2 у вапні на кальциметрі газооб'ємним методом
(експрес-метод)

Газооб'ємний метод базується на вимірюванні об'єму вуглекислого газу, що виділяється в результаті дії соляної кислоти на карбонати кальцію і магнію.
Для проведення випробування використовуються:
- кальцимегр за діючою нормативною документацією (рисунок 2);


- соляна кислота за ГОСТ 3118 і устиною 1,19 і її розчин 1 : 1;
хлористий натрій за ГОСТ 4233, насичений водний розчин, готують таким чином: 400 г хлористого натрію розчиняють у 1 л дисгильованої води.

7.7 1 Перевірка герметичності приладу
Перевірку приладу на герметичність виконують таким чином. Склян¬ку з пробіркою 11 закривають корком 10, з'єднаним гумовою трубкою з бюреткою 8. Кран циліндра 1 відкривають, а кран бюретки переводять у вертикальне положення, з'єднуючи бюретку і склянку з пробіркою з атмос¬ферою. У мантію 9 бюретки наливають воду, а у склянку з тубусом 14 -підфарбований насичений водний розчин хлористого натрію. Шляхом вертикального переміщування склянки з тубусом доводять рівень рідини у бюретці до нульової відмітки, кран бюретки встановлюють у горизонталь¬ному положенні, перекриваючи вихід у атмосферу і з'єднуючи бюретку і склянку з пробіркою Потім рівень рідини в циліндрі з допомогою склянки з тубусом доводягь до відмітки 120-130 мл (за шкалою бюретки), закривають кран циліндра і залишають прилад у такому положенні на декілька годин. Якщо рівень рідини в бюретці змінюється, то необхідно перевірити на герметичність усі з’єднувальні частини: трубки, крани, корки.

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.14

7.72 Проведения аналізу
Наважку масою близько 1 і поміщають у склянку з пробіркою, добавляяють 3-5 скляних бус або оплавлених скляних паличок завдовжки 5-7 мм і з допомогою лійки у пробірку наливають близько 10 мл розчину соляної кислоти 1 : 1. Склянку з пробіркою закривають корком, з'сднаним гумовою грубкою з бюреткою. Під час проведення досліду склянку з пробіркою необхідно брати тільки за шийку. Кран бюретки встановлюють у верти¬кальне положення, з'єднуючи бюретку і склянку з пробіркою з атмосферою Відкривають кран циліндра і, змінюючи висоту положення склянки з тубу¬сом, рівень рідини у циліндрі і бюретці встановлюють на відмітці 20 мл. Після цього кран циліндра закривають, а кран бюретки переводять у горизонтальне положення, перекриваючи атмосферу від склянки з пробіркою і бюретки. Для з'єднання наважки вапна з кислотою склянку з пробіркою при відкритому крані циліндра нахиляють і струшують. У ре¬зультаті взаємодії карбонатної складової проби вапна із соляною кислотою СО2, що виділяєгься, попадає у бюретку, витискаючи із неї рідину у циліндр і склянку з тубусом. Для охолодження склянку із вмістом поміщають у посудину з водою, яка має температуру води у мантії бюретки. Після стабілізації стовпчика рідини у бюретці, тобто припинення виділення СО2, кран циліндра відкривають і урівноважують рідину в бюретці і циліндрі. При досягненні однакових рівнів рідини за різницею рівнів до і після реакції по шкалі бюретки роблять відлік об'єму С02, що виділився. Одно¬часно заміряють температуру води в мантії бюретки (температура досліду) і атмосферний тиск за барометром.
Вміст СО2 у відсотках вираховують за формулою

CV ( p - B )
CO2 = ------------------- 100, ( 9 )
760 G 1000

де V - об'єм СО2, що виділився, мл;
р - атмосферний тиск за барометром, мм рт ст ;
В - тиск водяної пари при температурі досліду над насиченим розчи¬ном NаС1, мм рт ст (додаток Б);
G - маса наважки вапна, г;
С - маса 1 мл СО2 при температурі і атмосферному тиску досліду, мг
(додаток В)

7.8 Визначення вмісту гідратної води і СО2 у вапні ваговим методом
7.8.1 Визначення вмісту гідратної води
В попередньо прожарений і зважений платиновий або фарфоровий тигель зважують близько 1 г вапна і поміщають на 2 год у муфельну піч, нагріту до температури (520±10) град.С. Тигель з наважкою охолоджують у герметично закритому ексикаторі у присутності водопоглинаючої речовини, а потім зважують.

Проба гідратного вапна попередньо висушується при гемпературі 105-110 град. С.

Вміст гідратної води W у відсотках вираховують за формулою

G1
W = — 100, ( 10 )
G

де G1 - різниця у масі тигля з наважкою до і після прожарювання, г:
G - маса наважки вапна, г
7.8.2 Визначення вмісту СО2.

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.15

Тигель з наважкою вапна, прожареного при температурі (520±10) град.С, поміщають на 1 год у муфельну піч. нагріту до температури (975±25) град.С. Після охолодження тигля з наважкою в ексикаторі його зважують.

Вміст С02 у відсотках враховують за формулою

G - G
2 3
CO = -------------------- 100, ( 11 )
2 G
де G - маса наважки вапна, г (за 7. 8.1);
G2 - маса наважки після прожарювання при 520 град. С, г;
G - маса наважки після прожарювання при 975 град. С, г.

7.9 Визначення вмісту непогашених зерен
У металеву посудину циліндричної форми місткістю 8-10 л наливають 3,5-4 л води, нагрітої до температури 85-90 град.С, і всипають 1 кг вапна при безперервному перемішуванні до закінчення інтенсивного виділення пари (кипіння). Посудину з тістом закривають кришкою і витримують 2 год, потім тісто розбавляють холодною водою до консистенції вапняного моло¬ка і промивають на ситі з сіткою № 063, легенько розтираючи м'які кусочки плоским кінцем скляної палички. Залишок на ситі висушують при температурі 140-150 град. С до постійної маси. Вміст непогашених зерен (Н.3 ) у відсотках вираховують за формулою
m
Н.З. = ------------- 100, ( 12 )
1000
де т - залишок на ситі після висушування, г.
1000 маса наважки вапна, г.

7.10 Визначення вологості гідратного вапна

Наважку вапна масою 10 г поміщають у попередньо висушений до постійної маси і зважений бюкс з кришкою і висушують у сушильній шафі при температурі 105-110 град.С. У сушильній шафі повинен бути бюкс з на¬тронним вапном для уловлювання СО2 із повітря.
Під час сушіння кришку бюкса трохи відкривають. Через 2 год бюкс щільно закривають кришкою Витягують із сушильної шафи, охолоджують в ексикаторі і зважують.
Висушування повторюють до постійної маси. Час контрольного вису¬шування 30 хв.
Вологість вапна W у відсотках вираховують за формулою


(G - G )
1
W = --------------- 100, ( 13 )
G
де G - маса наважки вапна, г;

G - маса наважки вапна після висушування, г.



ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.16

7.11 Визначення границі міцності при вигині і стиску зразків із гідравлічного вапна

Визначення границі міцності при вигині і стиску виконують на зраз¬ках-балочках за ГОСТ 310.1 і ГОСТ 310.4 з такими змінами/
Одну частину гідравлічного вапна змішують з трьома частинами нор¬мального піску, доливають близько половини загальної кількості води, необхідної для отримання розчину з розпливом конусу 110-
115мм. Перемі¬шану масу охолоджують до 25-30 град.С, добавляють решту води до досягнення розчином вказаної консистенції, перемішують 2 хв і переносять у змішувач.
У ванні з гідравлічним затвором зразки, вивільнені від форм, витриму¬ють 5-6 діб над водою і 21 добу у воді.

7.12 Визначення максимального розміру кусків подрібненого вапна

Пробу подрібненого вапна масою приблизно 1 кг висушують при температурі 105-110 град.С протягом 2 год, охолоджують і просіваюгь через сито з отворами розміром 20 мм. Взята для випробування проба повинна повністю пройти через сито.

7.13 Вміст активного Мq0 у кальцієвому вапні встановлюють за дани¬ми вхідного контролю сировини
8 Транспортування і зберігання

8.1 Вапно без упакування транспортується критим транспортом усіх видів, а упаковане у мішки і пакети - в спеціалізованих транспортних засобах, транспортними пакетами, у контейнерах або поштучно відповідно до діючих на даних видах транспорту правил навантаження, кріплення і перевезення вантажів, що затверджені у встановленому порядку.
8 2 При навантажуванні, вивантажуванні, транспортуванні і зберіган¬ні вапна мають вживатися заходи по запобіганню його зволоженню, за¬брудненню сторонніми домішками і предметами та пошкодженню тари.
8 3 Вапно має зберігатись окремо за видами та сортами, на складах бункерного або силосного типу, а упаковане - у критих складських примі¬щеннях.
8.4 При зберіганні мішки з вапном укладають на піддони рядами впритул по висоті не більше 1,8 м та забезпечують вільний підхід до них.

9 Гарантії виготовлювача

9. 1 Підприємство-виготовлювач гарантує відповідність вапна вимогам даного стандарту при дотриманні умов транспортування і зберігання протягом ЗО днів від дня відвантаження його споживачеві.

9. 2 Замовник за домовленістю з підприємством - виготовлювачем може отримати додаткову, крім зазначеної у документі про якість інформацію про характеристики партії вапна, що відвантажується на його адресу.

 

 

 

 

 

 

 

 

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.17

Додаток А
(рекомендований)

Форма журналу приймального контролю вапна

1. Обкладинка журналу
(підприємство, фірма)

ЖУРНАЛ
приймального контролю вапна
Початий
Закінчений
Всього аркушів

2. Результати приймального контролю вапна

Номер
партії Дата
Місце
зберігання
вапна,його
кількість
Значення
показників
якості
Висновок
про вид, сорт та результат
приймання

Підпис
виготов¬лення прий¬мання
1 2 3 4 5 6 7

Примітка 1. У графі 5 наводяться всі нормативні показники якості, передба¬чені 6.4 даного стандарту, та фактичні результати випробувань вапна.
Примітка 2. У графі 6 наводять висновки щодо віднесення вапна до певного виду і сорту за результатами контролю, а також відмітку про приймання чи бракування даної партії.
Примітка 3. У графі 7 має бути підпис відповідальної особи за технічний кон¬троль на підприємстві- виготовлювачі.

 


ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.18

Додаток Б
(довідковий)

Тиск водяної пари над насиченим розчином NаСl
в залежності від температури

Температура досліду, град.С Тиск водяної пари над насиченим розчином NаСІ, мм рт.ст.
10 6,9
11 7,4
12 7,9
13 8,5
14 9.1
15 9,7
16 10,3
17 11,0
18 11,7
19 12,4
20 13,2
21 14,1
22 15.0
23 15,9
24 16,9
25 17,9
26 19,0
27 20,2
——————— — ———————————
28 21,4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.19

 

Додаток В
(довідковий)

Маса 1 мл СО2 в залежності від температури і атмосферного тиску

Темпе-
¬ратура дослі¬ду, град, С Маса 1 мл С02, мг
для показників барометра, мм рт,ст,
742 744,5 747 749 751 753,5 756 758 760 762,5 765 767 769 771
28 1, 778 1, 784 1,791 1,797 1,804 1,810 1,817 1,823 1,828 1,833 1,837 1,842 1,847 1,852
27 1,784 1,790 1,797 1,803 1,810 1 816 1,823 1,829 1,834 1,839 1,843 1,848 1,853 1,858
26 1,791 1,797 1,803 1,809 1,816 1,822 1,829 1,835 1,840 1,845 1,849 1,854 1,859 1,864
25 1,797 1,803 1, 810 1, 816 1,823 1,829 1,836 1,842 1,847 1,852 1,856 1,861 1,866 1,871
24 1,803 1,809 1,816 1,822 1,829 1,835 1,842 1,848 1,853 1 858 1,862 1,867 1,872 1,877
23 1,809 1,815 1,822 1,828 1,835 1,841 1,848 1,854 1,859 1,864 1,868 1,873 1,878 1,883
22 1,815 1,821 1 828 1 834 1,841 1,847 1,854 1,860 1,865 1 870 1,875 1,880 1,885 1,890
21 1,822 1,828 1,835 1,841 1,848 1,854 1,861 1,867 1,872 1,877 1,882 1,887 1,892 1,897
20 1,828 1,834 1,841 1,847 1,854 1,860 1,867 1,873 1,878 1,883 1,888 1,893 1,898 1,903
19 1,834 1,840 1 847 1,853 1,860 1,866 1,873 1,879 1,884 1,889 1 894 1,899 1,904 1,909
18 1,840 1,846 1,853 1,859 1,866 1,872 1,879 1,885 1,890 1,895 1,900 1,905 1,910 1,915
17 1,846 1,853 1,860 1,866 1,873 1,879 1,886 1,892 1,897 1,902 1,907 1,912 1,917 1,922
16 1,853 1,860 1 886 1,873 1,879 1,886 1,892 1,898 1,903 1,908 1,913 1,918 1,923 1,928
15 1,859 1,856 1,872 1,879 1,886 1,892 1,899 1,905 1,910 1,915 1,920 1,925 1,930 1,935
14 1,865 1,872 1,878 1,885 1,892 1,899 1,906 1,912 1,917 1,922 1,927 1,932 1,937 1,942
13 1,872 1,878 1,885 1,892 1,899 1,906 1,913 1,919 1,924 1,929 1,934 1,939 1,944 1,949
12 1,878 1,885 1,892 1,899 1,906 1,912 1,919 1,925 1,930 1,935 1,940 1,945 1,950 1,955
11 1,885 1,892 1,899 1,906 1,913 1,919 1,926 1,932 1,937 1,942 1,947 1,952 1,957 1,962
10 1,892 1,899 1,906 1,913 1,920 1,926 1,933 1,939 1,944 1,949 1 954 1,959 1,964 1,969

 

 

 

 

 

 

 

 

 

стандарт, вапно будівельне, кальцієво-магнієві породи,
активні СаО+Мg0, мінеральні добавки, технічні вимоги,
вимоги безпеки, правила приймання, методи контролю.


ДСТУ Б В.2.7-90-99
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ
==============================================================================
Строительные материалы
Известь строительная
Технические условия
Издание официальное

 

 

 

 

 

 

 

Госстрой Украины
Киев 1999

 

ДСТУ Б В.2.7-90-99

ПРЕДИСЛОВИЕ
І РАЗРАБОТАН
Техническим комитетом по стандартичации
"Строительные материалы"
2 ВНЕСЕН
Отделом строительной индустрии, промышленности
строительных материалов и механизации Госстроя Украины
3 УТВЕРЖДЕН И ВВЕДЕН В ДЕЙСТВИЕ
Приказом Госстроя Украины от 22.06.99 № 150
С введением этого стандарта на территории Украины
прекращают действие:
ГОСТ 9179-77 "Известь строительная. Технические условия",
ГОСТ 22688-77 ''Известь строительная. Методы испытаний"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДСТУ Б В,2.7-90-99

 

СОДЕРЖАНИЕ
1 Область применения . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1
2 Нормативные ссылки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1
3 Классификация . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . 2
4 Технические требования . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
5 Требования безопасности и охраны окружающей среды . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
6 Правила приемки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
7 Методы контроля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
8 Транспортирование и хранение . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
9 Гарантии изготовителя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Приложение А
Форма журнала приемочного контроля извести . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
Приложение Б
Давление водяного пара над насыщенным раствором NаСl
в зависимости от температуры . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
Приложение В
Масса 1 мл С02 в зависимости от температуры
и атмосферного давления . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДСТУ Б В.2 7-90-99

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ
==============================================================================
Строительные материалы
Известь строительная

Технические условия

Будівельні матеріали
Вапно будівельне

Технічні умови

Виildіпg materials
Вuilding lime
Spesifications
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Дата введення 2000-01-01
1 Область применения

Настоящий стандарт распросграняется на строительную известь (да¬лее - известь), являющуюся продуктом обжига карбонатных пород или смеси этого продукта с минеральными добавками.
Известь применяется для изготовления строительных растворов, бе¬тонных и сухих растворных смесей, вяжущих материалов, для выполнения отделочных работ, в производстве строительных изделий и деталей.
Требования, изложенные в 4.3: 4.4; 4.5; 4.6; 4.9; 5; 6 и 7, являются обязательными.
Стандарт пригоден для целей сертификации.
2 Нормативные ссылки

В этом стандарте есть ссылки на такие нормативные документы:

ДСТУ Б В.2.7-46-96 Строительные материалы. Цементы общестроительного назначения. Технические условия.
ДБН В.1.4-0.02-97 Система норм та и правил снижения уровня ионизирующих излучений естественных радионуклидов в строительстве. Типовые документы
ДБН В.1.4-1.02-97 Система норм та правил снижения уровня ионизирующих излучений естественных радионуклидов в строительстве. Типовые документы
ДБН В.1.4-2.01-97 Система норм и правил снижения уровня ионизирующих излучений естественных радионуклидов в строительстве. Радиационный контроль строительных материалов и объектов строительства.
ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ, Пожарная безопасность. Общие требования.
ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.
ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности
ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты
ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.2

 

ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ.Оборудование производственное. Общие требования безопасности.
ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности.
ГОСТ 12.3.009-76 ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности
ГОСТ 12.4.013-85 ССБТ.Очки защитные. Общие технические условия.
ГОСТ 12.4.021-75 ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования
ГОСТ 12.4.028-76 ССБТ. Респираторы ШБ-1”Лепесток”. Технические условия
ГОСТ 12.4.133-83 ССБТ. Средства индивидуальной защиты рук.
Перчатки камерные. Общие технические требования
ГОСТ 83-79 Натрий углекислый. Технические условия.
ГОСТ 310.1-76 Цементы. Методы испытаний. Общие положения.
ГОСТ 310.3-76 Цементы. Методы определения нормальной густоты
ГОСТ 310.4-81 Цементы. Методы определения предела прочности при изгибе и сжатии
ГОСТ 2226-88 Мешки бумажные. Технические условия
ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством
ГОСТ 3118-77 Кислота соляная. Технические условия
ГОСТ 3760-79 Аммиак водный. Технические условия
ГОСТ 3773-72 Аммоний хлористый. Технические условия
ГОСТ 4233-77 Натрий хлористый. Технические условия
ГОСТ 4234-77 Калий хлористый. Технические условия
ГОСТ 5833-75 Сахароза Технические условия
ГОСТ 6613-86 Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками.
Технические условия
ГОСТ 10652-73 Соль динатриевая этилендиамин-N, N, N’,N’.
тетрауксусной кислоты, 2-водная (трилон-Б)
ГОСТ 14192-77 Маркировка грузов
ГОСТ 17299-78 Спирт этиловый технический. Технические условия
ГОСТ 24363-80 Калия гидроокись. Технические условия
ГОСТ 27574-87 Костюмы женские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий, Технические условия
ГОСТ 27575-87 Костюмы мужские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия
ГОСТ 28507-90 Обувь специальная кожаная для защиты от механических воздействий. Общие технические условия
СН-245-71 Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий
СНіП ІІ-4-79 Естественное и искусственное освещение
СНіП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация зданий
СНіП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование
СНіП 2.09.04-87 Административные и бытовые здания
СНіП ІІІ -4-80* Техника безопасности в строительстве
СП N 4946-89 Санитарные правила по охране атмосферного воздуха
населенных мест от загрязнений
СанПіН N 4630-88 Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения
СП 1042-73 Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию
СН N 4088-86 Санитарные нормы микроклимата производственных помещений
ТУ 6-09-1368-78 Флуорексон (индикатор). Технические условия
ТУ 6-09-2448-79 Триэтаноламин. Технические условия
ТУ 6-09-3970-75 Хром темно-синий (индикатор) Технические условия
ТУ 6-09-5171-84 Метил оранжевый (индикатор) Технические условия
ТУ 6-09-5360-87 Фенолсфталеин (индикатор). Технические УСЛОВИЯ


ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.3
3 Классификация

З.1 Известь в зависимости от условий твердения делится на воздушную известь (ИВ), которая в замешанном водой состоянии твердеет и сохраняет набранную прочность в изделиях и материалах в воздушно-сухих условиях, и на гидравлическую известь (ИГ), которая сохраняет такие свойства как на воздухе, так и в воде.
3.2 Воздушная известь в зависимости от содержания в ней оксидов кальция и магния разделяется на кальциевую, магнезиальную и доломи¬товую.
3 3 Воздушная известь разделяется на негашенную и гидратную (гаше¬ную).3.4 Гидравлическая известь разделяется на слабогидравличсскую и сильногидравлическую.
3 5 По фракционному составу известь разделяется на комовую, дроб¬ленную (с размером кусков не более 20 мм) и порошкообразную.
3 6 Порошкообразная известь, получаемая путем помола или гидра¬тации комовой извести, разделяется на известь с добавками и известь без добавок.
3.7 В зависимости ог состава и качества известь разделяется на сорта, приведенные в таблице 1

Таблица 1

Вид извести Сорт
Известь негашеная без добавок 1,2 и 3
Известь негашеная порошкообразная с добавками 1 и 2
Известь гидратная (гашеная) с добавками и без добавок 1 и 2

3.8 Условное обозначение извести при заказе должно состоять с бук¬венного обозначения вида извести в зависимости от условий твердения, индекса гашения извести, сорта извести и обозначения настоящего стандар¬та.

Пример условного обозначения воздушной извести, быстрого гаше¬ния, первогосорта : ИВ-А-1 ДСТУ Б В 2.7-90-99.
4 Технические требования

4.1 Известь должна удовлетворять обязательные требования настоящего стандарта и заказа на ее посгавку и изготавливаться по технологичес¬кому, регламенту, утвержденному предприятием-изготови-телем.
4.2 В зависимости от длительности гашения известь разделяется на виды, которые приводятся в таблице 2.
Таблица 2

Вид извести Индекс времени
гашения
Длительность гашения, мин.
Быстрого гашения А До 8
Среднего гашения Б До 25
Медленного гашения В Более 25

4. 3 Степень дисперсности порошкообразной воздушной извести и гидравлической должна быть такой, чтобы при просеивании через сито с сетками № 02 и № 008 по ГОСТ 6613 проходило соответственно не менее 98,5 и 85 % массы просеиваемой пробы.
4 .4 Известь должна выдерживать испытание на равномерность изме¬нения объема.


ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.4

 

4.5 Требования к воздушной извести

4.5.1 Воздушная известь должна соответствовать требованиям, приве¬денным в таблице 3.

Таблица З В % по массе

Наименование пока¬
зателей Негашеная известь
Гидратная известь сортов


кальциевая известь сортов магнезиальная и и и
и доломитовая известь сортов

1 2 3 1 2 3 1 2
Активные СаО+МgО, не менее
без добавок
90
80
70
85
75
65
67
60
с добавками 65 55 - 6 0 50 -
50 40
Активный МgО, не более 5 5 5 20 (40) 20(40) 20 (40) -
С02, не более без добавок 3 5 7 5 8 11 3 I 5
с добавками 4 6 - 6 9 - 2 4
Негашеные зерна, не более 7 11 14 10 15 20 - -
Примечание 1. В скобках приведены показатели для доломитовой извести.
Примечание 2. Минеральные добавки вводятся в известь в таких количест-
вах, чтобы соблюдались требования к содержанию
активных СаО + МgО.
Примечание 3. Для кальциевой извести 3 сорта, используемой для
техноло¬гических целей, допускается содержание
непогасившихся зерен до 20 %.
Примечание 4. СО2 в извести с добавками определяют газообъемным
способом.

 

4.5.2 Влажность гидратной извести не должна превышать 5 %.
4.5.3 Содержание гидратной воды в негашеной извести не должно бытьбольше чем 2 %.
4.5.4 Если по отдельным показателям известь может быть отнесена к разным сортам, то сорт ее определяется по значению показателя, соответ¬ствующего низшему сорту.

4.6 Требования к гидравлической извести

4 6.1 Предел прочности образцов гидравлической извести в возрасте 28 суток должен соответствовать значениям, приведенным в таблице 4.

Таблица 4

Вид извести Значения предела прочности образцов, МПа (кгс/см2)
при сжатии при изгибе
Слабогидравлическая
—— ——————————— 1,7(17,0) 0,4 (4,0)
Сильногидравлическая 5,0 (50,0) 1,0(10,0)
ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.5

4.6.2 По химическому составу гидравлическая известь должна соотвествовать требованиям, приведенным в таблице 5.
Таблица 5

Химический состав Содержание для извести, % по массе
слабогидравлической сильногидравлической
Активные СаО + МgО не более 65 40
не менее 40 5
Активный МgО, не более 6 6
СО2, не более 6 5

4.6.3 Если по отдельным показателям гидравлическая известь может быть отнесена к разным видам, то вид ее определяется по границе проч¬ности при сжатии.
4.7 Материалы для производства извести карбонатные породы, ми¬неральные добавки (шлаки гранулированные доменные или электротермофосфорные, активные минеральные добавки, кварцевые пески) должны соответствовать требованиям действующих нормативных документов на них.
Допускается применять в производстве извести другие материалы, соответствующие требованиям действующих нормативных документов и обеспечивающие получение извести, удовлетворяющей требования насто¬ящего стандарта.

4.8 Упаковка

4.8.1 Комовая, дробленная и порошкообразная известь может отгру¬жаться навалом, а дробленная и порошкообразная - и упакованной в бумажные мешки по ГОСТ 2226 или полиэтиленовые пакеты или мешки. Допускается применять мешки или пакеты из бумаги или других синте¬тических материалов, которые обеспечивают сохранность продукции.
4.8.2 Масса нетто отдельного пакета с известью может быть от 1 до 10 кг, а мешка - более 10 и до 50 кг. Отклонения от номинального значения массы извести в пакете или мешке не должно превышать 1 %.
4.8.3 Пакеты с известью укладывают в бумажные мешки по ГОСТ 2226 или полиэтиленовые мешки, либо мешки импортного производства.
4.8.4 Масса брутто мешка с упакованными пакетами, как правило, не должна превышать 51 кг.

4.9 Маркировка

Маркировку наносят способом печати или штампованном на внеш¬нюю поверхность каждого пакета или мешка с известью в любой его части. Она должна быть четкой и содержать:
- наименование или товарный знак и адрес предприятия-изготови¬теля;
- наименование продукции;
- вид и сорт извести;
- среднюю массу нетто пакета или мешка;
- количество пакетов в мешке;
- манипуляционный знак "Беречь от влаги" по ГОСТ 14192.
5 Требования безопасности и охраны окружающей среды

5.1 Известь и сырье, применяемое в ее производстве, относятся к веществам малоопасным согласно классификации по ГОСТ 12.1.007. Из¬вестковая пыль проявляет фиброгенное и кожераздражительное дейст¬вие.
5.2 Известь как без добавок, так и с минеральными добавками является пожаро- и взрывобезопасным веществом, не образует токсических сое¬динений в воздушной среде и сточных водах в присутствии других веществ. В сточных водах дает слабощелочную реакцию.
5.3 Сырье и минеральные добавки, используемые для производства извести, по радиационной безопасности должны соответствовать требо¬ваниям ДБН В. 1.4-0.01, ДБН В. 1.4-0.02, ДБН В. 1.4-1.01, ДБН В. 1.4-2.01.

ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.6

 

Эффективная удельная активность природных радионуклидов в извести не должна превышать 370 Бк/кг.
5 4 Предельно допустимая концентрация известковой пыли в воздухе рабочей зоны должна соответствовать требованиям ГОСТ 12.1.005.
5.5 При производстве извести работающие должны обеспечиваться спецодеждой по ГОСТ 27574 и ГОСТ 27575, спецобувью по ГОСТ 12.4.11.164, защитными очками по ГОСТ 12.4.013, рукавицами по ГОСТ 12.4 11.133, респираторами ШБ-1 "Лепесток" - по ГОСТ 12.4.028.
Возможно использование средств индивидуальной защиты импорт¬ного производства при условии обеспечения необходимого уровня безо¬пасности работающих.
5.6 Производственные помещения должны быть оборудованы системами приточно-вытяжной вентиляции, аспирации и отопления по ГОСТ 12.4.021 и СНиП 2.04.05, освещения по СНиП 11-4, водопроводной системой и канализацией - по СНиП 2.04.01, питьевой водой по ГОСТ 2874, бытовыми помещениями - по СНиП 2.09.04.
5 7 Микроклимат в производственных помещениях должен отвечать требованиям ГОСТ 12.1.005 и СН № 4088.
5.8 В производственных помещениях необходимо придерживаться пра¬вил пожарной безопасносги в соответствии с ГОСТ 12.1.004 и электробе¬зопасности по ГОСТ 12.1.019.
5.9 Уровни содержания вредных веществ в выбросах вентиляционных установок должны соответствовать требованиям СН-245 и СП № 4946.
5.10 Технологичные сточные воды сбрасываются в канализацию в соответствии с требованиями СанПиН № 4630.
5.11 Технологическое оборудование и производственные процессы должны соответствовать требованиям ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3 002 и СП № 1042.
5.1.2 Погрузочно-разгрузочные рабогы должны осуществляться в со¬ответствии с требованиями ГОСТ 12 3.009 и СНиП 111-4.

6 Правила приемки

6.1 Известь принимается и контролируется партиями. Партией считается суточная выработка извести одного вида и сорта.
6.2 Количество отгруженной извести определяется по массе путем взвешивания в транспортных средствах на железнодорожных или авто¬мобильных весах.
6.3 Изготовитель осуществляет приемку и паспортизацию извести и определяет ее вид и сорт на основании заводского технического контроля производства и данных приемочных испытаний.
6.4 Каждая партия извести подлежит приемочным испытаниям по показателям качества:
а) время гашения извести,
б) равномерность изменения объема;
с) степень дисперсности.
г) содержание активных СаО + Мg0;
д) содержание активного Мg0;
е) содержание СOз;
ж) содержание непогасившихся зерен для воздушной извести;
и) влажность гидратной извести;
к) содержание гидратной воды в негашеной извести,
л) предел прочности при сжатии и изгибе для гидравлической извести.

6.5 Технологический контроль производсгва извести осуществляют в соответствии с требованиями технологического регламента изготови¬теля.
6 6 Для проведения приемочных испытаний от каждой партии извести отбирают пробу общей массой для комовой и измельченной извести 20 кг, для порошкообразной - 10кг.

ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.7

 

6.7 Порядок отбора проб

6.7.1 Общую пробу сосгавляют не менее чем из восьми разовых проб, отобранных через равные промежутки времени и одинаковой массы при изготовлении партии извести.
6.7.2 Пробы комовой и измельченной извести отбирают из транспор¬тных средств подачи их на склад готовой продукции. Общие пробы этих видов извести измельчают до размера кусков не более 10 мм.
6.7.3 Пробы порошкообразной извести отбирают от каждого помоль¬ного агрегата или гидратора, работающих в один силос.
6.7.4 Для контрольных проверок потребителем качества извести, отгруженной навалом в вагонах, пробу отбирают равными часгями из каждого вагона; отгруженной автомобильным транспортом - равными частями от каждых 30 т; упакованной - из 10 мешков или пакетов, отобран¬ных случайным образом от каждой партии.
6 7 5 Из отобранных по 6.7.1, 6.7.2, 6. 7.3, 6.7.4 разовых проб путем тщательного перемешивания и квартования составляют общую пробу извести, которую делят на две части. Одну из них используют для приемоч¬ных или контрольных испытаний извести. Другую - помещают в гер¬метически закрытую посуду и сохраняют в сухом помещении на случай проведения повторных испытаний
6.8 Маркировка проб извести и протокол отбора проб должны содер¬жать:
- наименование предприятия-изготовителя;
- обозначение пробы извести;
- место и дату отбора проб,
- должность и фамилии лиц, отбиравших пробы.
6 9 Результаты приемочных испытаний извести заносят в журнал по форме приложения А.
6.10 При неудовлетворительных результатах испытании хотя бы по одному из показателей, приведенных в 6.4, проводят повторные испытания по этому показателю. Результаты повторных испытаний являются оконча¬тельными для установления вида и сорта извести.
6.11 На каждую партию извести или ее часть, которая отгружается по¬требителю, должен выдаваться документ о качестве, в котором приводятся:

- наименование или товарный знак предприятия-изготовителя и его адрес;
- условное обозначение извести;
- номер партии и дата изготовления;
- количество отгружаемой извести;
- результаты испытаний извести;
- сведения о наличии, виде и количестве минеральных добавок в извести;
- обозначение настоящего стандарта.
6.1.2 Потребитель имеет право проводить контрольную проверку ка¬чества извести согласно требованиям настоящего стандарта.

7 Методы контроля
7.1 Общие положения
7.1.1 При химическом анализе извести должны применяться реактивы химически чистые (х.ч.) и чистые для анализа (ч.д.а.), дистиллированная вода, беззольные фильтры, отвечающие нормативной документации.
7.1 2 Подготовка проб
7.1.2.1 Из комовой извести

Из пробы извести, отобранной согласно 6.7.2 и 6.7.4 и измельченной до размера комьев не более 10 мм, квартованием отбирают 1 кг для опре¬деления содержания непогасившихся зерен и пробу массой 500 г. Эту пробу измельчают до полного прохождения через сетку № 09 по ГОСТ 6613, тщательно перемешивают, потом квартованием отбирают приблизительно 150 г, растирают до полного прохождения через сетку № 008 по ГОСТ 6613 и кладут в герметично закрытый сосуд, используют для проведения испы¬таний, предусмотренных настоящим стандартом.

ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.8

7.1.2.3 Из порошкообразной извести

Для химического анализа пробы извести, отобранной согласно 6.7.3., 6.7.4 или 6.7.5, квартованием отбирают пробу массой 40 г, растирают в ступке до полного прохождения через сетку № 008 по ГОСТ 6613 и кладут в герметически закрытый сосуд.
Степень дисперсности влажность температура и время гашения прочность и равномерность изменения объема определяют непосредственно из пробы отобранной по 6.7.2, б.7.3 и6.7.4.
7.1.3 Взвешивание навесок должно выполняться для химического анализа на аналитических весах с точностью до ±0,0002 г, для других определений - на технических весах с гочностью до ±0 01 г.
7.1.4 Титр раствора устанавливают по трем параллельным пробам и определяют как среднее арифметическое полученных результатов
7.1.5 Определение показателей качества извести (кроме пределов прочности) проводят параллельно на двух навесках (пробах). За окончательный результат испытаний принимают среднее арифметическое двух параллель¬ных определений, допустимые разбежности между которыми не должны превышать величин ,%:
- сумма активных СаО+Мg0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . 0,6
- активный СаО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . 0 4
- активный Мg0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 0 3
- диоксид углерода С02 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 0 2
- остальные показатели . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 0,5
Подсчег результатов анализа выполняют с точностью до 0,01%.
7.1.6 Концентрацию разбавленных кислот в отдельных случаях выражают как отношение об ъема кислоты к объему воды.Например раствор соляной кислоты 1: 3 означает что один объем соляной кисло ты плотностью 1,19 разбавлен тремя такими же объемами воды.

7.2 Определение температуры и времени гашения извести
Для определения температуры и времени гашения извести используют бытовой термос вместимостью 500 мл. Массу навески извести G в граммах рассчитывают по формуле

1000
G = ---------- , ( 1 )
A
где - А содержание активных оксидов кальция и магния в извести, %.
Навеску извести G высыпают в термос, вливают туда 25 мл воды с температурой 20 град.С и быстро перемешивакл деревянной отполированной палочкой. Термос закрывают пробкой с плотно установленным в ней тер¬мометром на 100 град.С с делением 1 град."С и оставляют в покое. Ртутный шарик термометра должен быть полностью погружен в реагирующую смесь Отсчет температуры смеси

проводят через каждую минуту начиная с момента добавления воды. Определение считается законченным если в течение 4 минут температура повышается не более чем на 1 град.С.

Допускается при проведении испытаний вместо термоса применять термоизолированную стеклянную емкость, обеспечивающую соблюдение предусмотренных настоящим стандартом условий испытания.
За время гашения принимают время с момента добавления воды до начала периода, когда увеличение температуры не превышает 0,25 град. С в минуту.

ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.9

7.3 Определение степени дисперсности порошкообразной извести

Навеску массой 50 г, предварительно высушенную при температуре 105-110 град.С до постоянной массы, просеивают через сита с сетками № 02 и № 008 .Просеивание считают законченным, если при контрольном про¬сеивании в течение 1 минуты через указанные сита проходит не более 0,1 г извести. Степень дисперсности D в процентах высчитываюг по формуле

m
D = ---------- 100, ( 2 )
50
где m - остаток на сите, г.

7.4 Определение равномерности изменения объема извести

Равномерность изменения объема извести определяют по ГОСТ 310.3 с такими изменениями. Образцы-лепешки гоговят из смеси извести и гюртландцемента (по ДСТУ Б В. 2. 7-46). Навеску извести массой 30-40 г затворяют водой до консистенции теста и охлаждают до темперагуры 25-30 град,С, потом добавляют 30-40 г цемента любой марки, доливают воду и пере¬мешивают до образования теста нормальной густоты. За нормальную гус¬тоту теста принимается такая его консистенция, при которой пес тик прибора Вика, погруженный в заполненное тестом кольцо, не доходит до пластины 7-11 мм. Форма и размеры кольца должны соответствовать ука¬занным на рисунке 1.

Полученное тесто делят на 2 равные части для приготовления лепешек толщиной 0,7-0,8 см и диаметром 6-7 см.
Лепешки выдерживают в ванне с гидравлическим затвором в течение 24 +-2 ч. Потом вместе с пластиной переносят в бачок на решетку для пропаривания, расположенную на расстоянии не менее 3 см ниже уровня воды.


ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.10

Воду в бачке доводят до кипения, которое поддерживают в течение 2 ч. Через час образцы осматривают. Если выявляются признаки неравно¬мерности изменения объема, то испытание прекращают.
Известь считается выдержавшей испытания на равномерность изме¬нения объема, если на поверхности лепешек не обнаружено радиальных трещин, доходящих до краев, или сетки мелких трещин, а также каких-либо искривлений, увеличения объема и образования непрочной рыхлой струк¬туры лепешек.

7.5 Определение суммарного содержания активных оксидов кальция и магния в кальциевой извести

7 5.1 Применяемые реактивы и растворы:
- соляная кислота по ГОСТ 3118,1Н раствор, готовят таким образом:
85 мл соляной кислоты плотностью 1,19 разбавляют дистиллирован¬ной водой до 1 л и тщательно перемешивают. Титр 1Н раствора соляной кислоты устанавливают по углекислому безводному натрию согласно ГОСТ 83, предварительно высушенному при температуре 250-270 град.С до постоянной массы на протяжении 1-1,5 ч.
Навеску упекислого натрия в 1 г помещают в коническую колбу вместимостью 250 мл и растворяют дистиллированной водой до 80-100 мл. Полученный раствор титруют устанавливаемым 1Н раствором соляной кислоты, титр которого определяется в присутствии метилового оранжево¬го индикатора по ТУ 6-09-5171-84 (0,1%-ный раствор) до перехода желтой окраски раствора в оранжево-розовую..
Титр 1Н раствора соляной кислоты ТСаО, выраженный в граммах СаО, высчитывают по формуле

0.02804 Q
Т = -------------------- , ( 3 )
СаО 0.053 V

где 0,02804- количество оксида кальция, соответс-івующсе 1 мл точно 1Н раствора соляной кислоты, г;
0,053 - количество углекислого натрия, отвечающее 1 мл точно 1Н раствора соляной кислоты, г;
Q - масса навески углекислого натрия, г;
V - объем 1Н раствора соляной кислоты, израсходованный на титро¬вание, мл;
- фенолфталеин (индикатор) по ТУ 6-09-5360-87, 1%-ный спиртовый раствор.
Проведение анализа
Навеску массой 1 г помещают в коническую колбу вместимостью 250 мл, наливают 150 мл дистиллированной воды, добавляют 3-5 стеклянных бус или оплавленных стеклянных палочек длиной 5-7 мм, закрывают стеклянной воронкой или часовым стеклом и нагревают 5-7 мин до температуры кипения. Раствор охлаждают до температуры 20-30 град.С, промывают стенки колбы и стеклянную воронку (или часовое стекло) кипяченой дисгиллированной водой, добавляют 2-3 капли 1%-ного спиртового раствора фенолф¬талеина и титруют при постоянном взбалтывании 1Н раствором соляной кислоты до полного обесцвечивания раствора. Титрование считают закон¬ченным, если в течение 8 мин при периодическом взбалтывании раствор остается бесцветным.
Титрование необходимо проводить медленно, прибавляя кислоту каплями.
Содержание активных оксидов кальция и магния А в процентах для негашеной извести вычисляют по формуле
V T
CaO
А = ------------------- 100, ( 4 )
Q
где V - объем раствора 1Н соляной кислоты, израсходованный на титро¬вание, мл;
Т СаО - титр 1Н раствора соляной кислоты, выраженный в граммах СаО;
Q - масса навески извести, г.

ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.11

 

Содержание активных оксидов кальция и магния А в процентах для гидратной извести вычисляют по формуле

VT
CaO
A = --------------- 100, ( 5 )
Q (100-W)

где W - влажно сть гидратной извести в %, которая определена по 7.10.

7.6 Определение суммарного содержания активных оксидов кальция и магния в магнезиальной, доломитовой и гидравлической извести

7.6.1 Применяемые реактивы и растворы:
- аммиачный буферный раствор готовят таким образом: 67,5 г хло¬ристого аммония по ГОСТ 3773
растворяют в 200 мл дистиллиро¬ванной воды, фильтруют, добавляют 570 мл 25%-ного раствора
аммиака по ГОСТ 3760, доливают до 1 л водой и хорошо перемеши¬вают:

- кислотный хром темно-синий (индикатор) по ТУ 6-09-3970-75, 0,5%-ный раствор готовят таким
образом: 0,5 г индикатора хром темно-синего растворяют в !0 мл аммиачного буферного раствора и
разводят до 100 мл техническим этиловым спиртом по ГОСТ 17299;

- трилон Б по ГОСТ 10652, 0,1 Н раствор (двунатриевая соль этилен-диаминотетрауксусной кислоты)
готовят таким образом: 19 г трилона Б растворяют в мерной колбе в 300-400 мл дистиллированной
воды при незначительном нагревании. Если раствор будет мутный, то его фильтруют, потом
доливают до 1 л водой и хорошо переме¬шивают. Для установления титра трилона Б приливают из
бюретки 20 мл 0,1Н титрованного раствора сернокислого магния, приготов¬ленного из фиксанала, в
коническую колбу емкостью 250-300 мл, разводят раствор до 100 мл водой, нагревают до (60-70)
град.С, прили¬вают 15 мл аммиачного буферного раствора и 5-7 капель кислотного хром темно-
синего индикатора и титруют 1 Н раствором трилона Б при интенсивном перемешивании до
перехода красной окраски рас¬твора до устойчивой сине-сиреневой или синей с зеленоватым
оттенком.

Титр 0,1Н раствора трилона Б T MgO, выраженный в граммах Мg0, вычисляют по формуле

20 x 0,002016
A = -------------------------------- , ( 6 )
V

где V - объем 0,1 Н раствора трилона Б, использованного на титроваиие 20 мл 0,1н раствора сернокислого магния, мл;
0,002016 - количество оксида магния, соответствующее 1 мл точно 1Н раствора трилона Б, г;
- калия гидрооксид по ГОСТ 24363, 20%-ный раствор, хранят в полиэтиленовой посуде;
- флуорексон (индикатор) по ТУ 6-09-1368-78, сухая смесь, гоговят таким образом: 1 г флуорексона тщательно растирают в ступке с 99 г безводного хлористого калия по ГОСТ 4234. Индикаторную смесь хранят в посуде с притертой крышкой в темном месте;
- триэтаноламин по ТУ 6-09-2448-79, водный раствор 1:4;
сахароза по ГОСТ 5833, 10%-ный раствор;

ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.12

- фенолфталеин (индикатор) по ТУ 6-09-5360-87, 1%-ный спиртовый раствор;
- соляная кислота по ГОСТ 3118, 1 Н титрованный раствор

7.6.2 Проведение анализа

7.62.1 Определение содержания активного оксида кальция сахаратным способом.

0,25 г извести помещают в коническую колбу емкостю 500 мл, добав¬ляют 50 мл раствора сахарозы и хорошо взбалтывают в течение 15 мин.
Для лучшего перемешивания в колбу предварительно помещают 3-5 стеклянных бусин или оплавленных стеклянных палочек длиной 5-7 мм. Потом добавляют 2-3 капли фенолфталеина и титруют 1 Н раствором соля¬ной кислоты. Титрование выполняют по одной капле до первого исчезно¬вения розовой окраски.Количество активного оксида кальция А 1 в процен¬тах высчитывают по формуле
VT
CaO
A = -------------------- 100, ( 7 )
1 G
где V - объем 1Н раствора соляной кислоты, использованный на титро¬вание, мл;
ТСаО - титр 1Н раствора соляной кисгюты, выраженный в граммах СаО;
G - масса навески извести, г;
7.6.2 2 Определение содержания активного оксида магния трилоно-метрическим методом
Навеску извести 0,5 г помещают в стакан вместимостью 200-250 мл, смачивают ее водой и добавляют 30 мл 1Н раствора соляной кислоты.Стакан закрывают часовым стеклом и нагревают в течение 8-10 мин до температуры кипения, потом часовое стекло ополаскивают дистиллиро¬ванной водой и после охлаждения раствор переливают в мерную колбу емкостью 250 мл, доливают дистиллированной водой до метки и тщательно перемешивают. После отстаивания отбирают пипеткой 50 мл раствора, переносят в коническую колбу вместимостью 250 мл и добавляют 50 мл дистиллированной воды, 5-10 мл аммиачного буферного раствора, 5-7 капель кислотного хром темно-синего индикатора и титруют при сильном взбалтывании 0,1Н раствором трилона Б до перехода красной окраски раствора в сине-зеленую или синюю.
После окончания титрования отмечают объем У1 использованного трилона Б в миллилитрах.
Из этой же мерной колбы отбирают 25 мл раствора в коническую колбу вместимостью 250 мл, доливают 100 мл дистиллированной воды и перемешиваю. После этого добавляют 3 мл триэтаноламина, 25 мл 20%-ного раствора едкого калия и снова перемешиваю. Через 1 -2 мин добавля¬ют на конце шпателя флуорексон и титруют раствором трилона Б до перехода флуоресцирующей розово-зеленой окраски расгвори до устойчивой розовой при наблюдении на черном фоне. Отмечают объем V1 использованного раствора трилона Б в милилитрах
Содержание активного оксида магния А2, в процентах вычисляют по формуле
( V - V ) T x 5
1 2 MgO
А = -------------------------------------- 100, ( 8 )
2 G

где V1 - объем 0,1Н раствора трилона Б, использованного на титрование СаО+Мg0, мл,
V2 - объем 0,1 Н раствора трилона Б, использованного на титрование СаО, мл;
ТMgO - титр 0,1Н раствора трилона Б. выраженный в граммах Мg0 ,
5 - коэффициент, учитывающий определение Мg0 в аликвотной части раствора,
G - масса навески извести, г.

ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.13

Содержание активных оксидов кальция и магния А в процентах опре¬деляется как сумма величин А1 + А2.
7.7 Определение содержания С02 в извести на кальциметре газообьемным методом (экспресс-метод)

Газообъемный метод базируегся на измерении объема углекислого газа, выделяющегося в результате действия соляной кислоты на карбонаты кальция и магния.
Для проведения испытания используются.

- кальциметр по действующей нормативной документации (рису¬нок 2);

- соляная кислота по ГОСТ 3118 плотностью 1,19 и ее раствор 1 : 1,
- хлористый натрий по ГОСТ 4233, насыщенный водный раствор, готовят таким образом: 400 г
хлористого натрия растворяют в 1 л дистиллированной воды.
7.7 1 Проверка герметичности прибора


ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.15

Проверку прибора на герметичность выполняют таким обрачом. Склянку с пробиркой 11 закрывают пробкой 10, соединенной резиновой трубкой с бюреткой 8. Кран цилиндра 1 открывают, а кран бюретки пере¬водят в вертикальное положение, соединяя бюретку и склянку с пробиркой с атмосферой. В мантию 9 бюретки наливают воду, а в склянку с тубусом 14 - подкрашенный насыщенный водный раствор хлористого натрия. Путем вертикального перемещения склянки с тубусом доводят уровень жидкости в бюретке до нулевой отметки, кран бюретки устанавливают в горизонтальном положении, перекрывая выход в атмосферу и соединяя бюретку и склянку с пробиркой. Затем уровень жидкости в цилиндре при помощи склянки с тубусом доводят до отметки 120-130 мл (по шкале бюретки), закрывают кран цилиндра и оставляют прибор в таком поло¬жении на несколько часов.Если уровень жидкости в бюретке изменяется, то необходимо проверить на герметичность все соединяющие части трубки,краны,пробки.

7.7 2 Проведение анализа

Навеску массой около 1 г помещают в склянку с пробиркой, добавля¬ют 3-5 стеклянных бус или оплавленных стеклянных палочек длиной 5-7 мм и с помощью воронки в пробирку наливаюг около 10 мл раствора соляной кислоты 1:1. Склянку с пробиркой закрывают пробкой, соединенной рези¬новой трубкой с бюреткой. Во время проведения опыта склянку с пробир¬кой необходимо брать только за шейку .Кран бюретки устанавливают в вертикальное положение, соединяя бюретку и склянку с пробиркой с атмос¬ферой. Открывают кран цилиндра и, изменяя высоту положения склянки с тубусом, уровень жидкости в цилиндре и бюретке устанавливают на отмет¬ке 20 мл. После этого кран цилиндра закрывают, а кран бюретки переводят в горизонтальное положение, перекрывая атмосферу от склянки с пробир¬кой и бюретки. Для соединения навески извести с кислотой склянку с пробиркой при открытом кране цилиндра наклоняют и встряхивают. В результате взаимодействия карбонатной составной пробы извести с соля-ной кислотой, выделяющийся С02 попадает в бюретку, вытесняя из нее жидкость в цилиндр и склянку с тубусом. Для охлаждения склянку с со¬держимым помещают в сосуд с водой, имеющей температуру воды в мантии бюретки. После стабилизации столба жидкости в бюретке, то есть прекра¬щения выделения С02, кран цилиндра открывают и уравновешивают жидкость в бюретке и цилиндре. При получении одинаковых уровней жидкости по разности уровней до и после реакции по шкале бюретки производят отсчет объема выделившегося СО2. Одновременно замеряют температуру воды в мантии бюретки (температура опыта) и атмосферное давление по барометру.
Содержание СО2 в процентах вычисляют по формуле

CV ( p-B )
CO = ----------------------- 100, ( 9 )
2 760 G 1000

где V - объем выделившегося С02, мл;
р - атмосферное давление по барометру, мм рг. ст ;
В - давление водяного пара при температуре опыта над насыщенным раствором МаС1, мм рт.ст. (приложение Б);
G - масса навески извести, г;
С - масса 1 мл СО2 при температуре и атмосферном давлении опыта, мг(приложение В)

7.8 Определение содержания гидратной воды и СО2 в извести весовым методом
7.8 1 Определение содержания гидратнои воды
В предварительно прокаленный и взвешенный платиновый или фар¬форовый тигель взвешивают около 1 г извести и помещают на 2 ч в муфель¬ную печь, нагретую до температуры (520+10) град.С Тигель с навеской охлаж¬дают в герметически закрытом эксикаторе в присутствии водопоглощающего вещества, а потом взвешивают.
Проба гидратной извести предварительно высушивается при температуре (105-110) град.С Содержание гидратной воды W в процентах вычисляют по формуле

ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.16

G
1
W = -------------------- 100, ( 10 )
G
где G - разница в массе тигля с навеской до и после прокаливания, г;
1

G - масса навески извести, г;

782 Определение содержания СО2.

Тигель с навеской извести, прокаленной при температуре (520±10) град.С, помещают на I ч в муфельную печь, нагретую до температуры (975±25) град.С. После охлаждения тигля с навеской в эксикаторе выполняют взвешива¬ние.

Содержание С02 в процентах вычисляют по формуле

G - G
2 3

CO = ------------------- 100, ( 11 )
2 G
где G - масса навески извести, г (по 7 8 1);
G - масса навески после прокаливания при 520 град.С, г;
2
G - масса навески после прокаливания при 975 град. С, г
3

7.9 Определение содержания непогасившихся зерен

В металлический сосуд цилиндрической формы вместимостью 8-10 л наливают 3,5-4 л воды. нагретой до температуры 85-90 град.С, и всыпают 1 кг извести при непрерывном перемешивании до окончания интенсивного вы¬деления пара (кипения). Сосуд с тестом закрывают крышкой и выдер¬живают 2 ч. потом тесто разбавляют холодной водой до консистенции известкового молока и промывают на сите с сеткой № 063, слегка растирая мягкие кусочки плоским концом стеклянной палочки. Остаток на сите высушивают при температуре 140-150 град.С до постоянной массы. Содержа¬ние непогасившихся зерен (Н.3 ) в процентах вычисляют по формуле
m
Н.З. = ---------------- 100, ( 12 )
1000
где т - остаток на сите после высушивания, г ;
1000 - масса навески извести, г

7.10 Определение влажности гидратной извести

Навеску извести массой 10 г помещакл в предварительно высушенный до постоянной массы и взвешенный бюкс с крышкой и высушивают в сушильном шкафу при тсмпературе 105-110 град.С В сушильном шкафу до¬лжен быть бюкс с натронной известью для улавливания СО2 из воздуха.
Во время сушки крышку бюкса немного открывают. Через 2 ч бюкс плотно закрывают крышкой Вьітягивают из сушильного шкафа, охлажда¬ют в эксикаторе и взвешивают.

ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.17

Высушивание повторяют до постоянной массы. Время контрольною высушивания 30 мин.
Влажность извести W в процентах вычисляют по формуле

( G - G )
1
W = ----------------------- 100, ( 13 )
G
где G - масса навески извести, г;
G - масса навески извести после высушивания, г
1

7.11 Определение предела прочности при изгибе и сжатии образцов из гидравлической извести

Определение предела прочности при изгибе и сжатии выполняют на образцах-балочках по ГОСТ 310. 1 и ГОСТ 310.4 с такими изменениями
Одну часть гидравлической извести смешивают с тремя частями нор¬мального песка, доливают около половины общею количества воды. необходимого для получения раствора с расплывом конуса 110-115 мм. Перемешанную массу охлаждают до 25-30 град.С, добавляют остаток воды до достижения раствором указанной консистенции, перемешивают 2 мин и переносят в мешалку.
В ванне с гидравлическим затвором образцы, освобожденные от форм, выдерживают 5-6 суток над водой и 21 сутки в воде.

7.12 Определение максимального размера кусков измельченной извести
Пробу измельченной извести массой приблизительно 1 кг высушива¬ют при температуре 105-110 град.С в течение 2 ч, охлаждают и просеивают через сито с отверстиями размером 20 мм. Взятая для испытаний проба должна полностью пройти через сито.
7.1.3 Содержание активного Мg0 в кальциевой извести останавли¬вают по данным входного контроля сырья/
8 Транспортирование и хранение

8 1 Известь без упаковки должна транспортироваться крытым транспортом всех видов, а упакованная в мешки в специализированных транс¬портных средствах, транспортными пакетами, в контейнерах или поштуч¬но в соогветствии с деиствующими на данных видах транспорта правилами погрузки, крепления и перевозки грузов, утвержденными в установленном порядке.
8.2 При погрузке, выгрузке, транспортировании и хранении извести должны приниматься меры по предотвращению ее увлажнения, загряз¬нения посторонними примесями и предметами и повреждению тары.
8 3 Известь должна храниться отдельно по видам и сортам, на складак бункерного или силосного типа, а упакованная - в крытых складских помещениях.
8.4 При хранении мешки с известью укладывают на поддоны рядами впритык по высоте не более 1,8 м и обеспечивают свободный проход к ним.
9 Гарантии изготовителя

9. 1 Предприятие-изготовитель гарантирует соотвствие извести требованиям настоящего стандарта при соблюдении условий транспорти¬рования и хранения в течение 30 дней от дня отгрузки его потребителям.
9. 2 Заказчик по договоренности с предприятием-изготовителем может получить дополнительную, кроме отмеченной в документе о качестве, информацию о характеристике партии извести, отгружаемой в его адрес.


ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.18


Приложение А
(рекомендуемое)

Форма журнала приемочного контроля извести
1. Обложка журнала
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
(предприятие, фирма}

ЖУРНАЛ
приемочного контроля извести
Начат
Закончен
Всего листов

2. Результаты приемочного контроля извести

Но-мер пар-тии Дата
Место хранения извести, ее количество
Значение показателей качества
Вывод о виде, сорте
и результат приемки

Подпись

изготовления
прием-ки
1 2 3 4 5 6 7

Примечание 1. В графе 5 приводят все нормативные показатели качества, предусмотренные 6.4 настоящего стандарта и фактические результаты испытаний извести.
Примечание 2 В графе 6 приводятся выводы об отнесении извести к опреде¬ленному виду и сорту по результатам контроля, а также отметку о приемке или браковании данной партии.
Примечание 3. В графе 7 должна быть подпись ответственного лица за технический контроль на
предприятии-изготовителе.

 


ДСТУ Б В.2 7-90-99 С.19

Приложение Б
(справочное)

Давление водяного пара над насыщенным раствором NаСL
в зависимости от температуры

Температура опыта, град. С Давление водяного пара над насыщенным раствором NаСІ, мм.рт.ст.
10 6,9
11 7,4
12 7,9
13 8,5
14 9,1
15 9,7
16 10,3
17 11.0
18 11,7
19 12,4
20 13,2
21 14,1
22 15,0
23 15,9
24 16,9
25 17,9
26 19,0
27 20,2
28 21,4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДСТУ Б В.2.7-90-99 С.20

 

Приложение В
( справочное )

Масса 1 мл СО2 в зависимости от температуры и атмосферного давления

 

Темпе-
¬ратура опыта, град,С Масса 1 мл С02, мг
для показателей барометра, мм рт,ст
742 744,5 747 749 751 753,5 756 758 760 762,5 765 767 769 771
28 1, 778 1, 784 1,791 1,797 1,804 1,810 1,817 1,823 1,828 1,833 1,837 1,842 1,847 1,852
27 1,784 1,790 1,797 1,803 1,810 1 816 1,823 1,829 1,834 1,839 1,843 1,848 1,853 1,858
26 1,791 1,797 1,803 1,809 1,816 1,822 1,829 1,835 1,840 1,845 1,849 1,854 1,859 1,864
25 1,797 1,803 1, 810 1, 816 1,823 1,829 1,836 1,842 1,847 1,852 1,856 1,861 1,866 1,871
24 1,803 1,809 1,816 1,822 1,829 1,835 1,842 1,848 1,853 1 858 1,862 1,867 1,872 1,877
23 1,809 1,815 1,822 1,828 1,835 1,841 1,848 1,854 1,859 1,864 1,868 1,873 1,878 1,883
22 1,815 1,821 1 828 1 834 1,841 1,847 1,854 1,860 1,865 1 870 1,875 1,880 1,885 1,890
21 1,822 1,828 1,835 1,841 1,848 1,854 1,861 1,867 1,872 1,877 1,882 1,887 1,892 1,897
20 1,828 1,834 1,841 1,847 1,854 1,860 1,867 1,873 1,878 1,883 1,888 1,893 1,898 1,903
19 1,834 1,840 1 847 1,853 1,860 1,866 1,873 1,879 1,884 1,889 1 894 1,899 1,904 1,909
18 1,840 1,846 1,853 1,859 1,866 1,872 1,879 1,885 1,890 1,895 1,900 1,905 1,910 1,915
17 1,846 1,853 1,860 1,866 1,873 1,879 1,886 1,892 1,897 1,902 1,907 1,912 1,917 1,922
16 1,853 1,860 1 886 1,873 1,879 1,886 1,892 1,898 1,903 1,908 1,913 1,918 1,923 1,928
15 1,859 1,856 1,872 1,879 1,886 1,892 1,899 1,905 1,910 1,915 1,920 1,925 1,930 1,935
14 1,865 1,872 1,878 1,885 1,892 1,899 1,906 1,912 1,917 1,922 1,927 1,932 1,937 1,942
13 1,872 1,878 1,885 1,892 1,899 1,906 1,913 1,919 1,924 1,929 1,934 1,939 1,944 1,949
12 1,878 1,885 1,892 1,899 1,906 1,912 1,919 1,925 1,930 1,935 1,940 1,945 1,950 1,955
11 1,885 1,892 1,899 1,906 1,913 1,919 1,926 1,932 1,937 1,942 1,947 1,952 1,957 1,962
10 1,892 1,899 1,906 1,913 1,920 1,926 1,933 1,939 1,944 1,949 1 954 1,959 1,964 1,969

 




c) 2005-2009 "Инфобуд. С-Портал" - строительный портал. Все права защищены.
Вниманию пользователей! Вся информация, расположенная в разделе "Нормативные документы", взята из открытых web-источников и предназначена исключительно для частного использования в ознакомительных целях. Данная информация не предназначена для коммерческого использования. Ни владелец сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие физические или юридические лица не могут нести никакой ответственности за любое использование материалов данного сайта. При заходе на сайт пользователь подтверждает свое полное согласие со всеми условиями использования информации данного сайта.
По требованию правообладателя любая информация будет снята с публикации.
Наиболее полную базу нормативных документов по строительству ИСС "Зодчий" Вы можете приобрести у ООО "Информационно-маркетинговый центр"



 На правах реклами





Партнеры:


По всем вопросам: admin@info-build.com.ua
верх
Яндекс цитирования
OK